Модельєр із позивним «Кутюр’є»

Руслан Антонюков – корсетних справ майстер. Дизайнер розробив перший корсет понад 10 років тому. З того часу багато чого змінилося в його житті, але любов до свого дітища не згасла. Руслан поділився своїми спогадами про те, що він першим попросив у хірургів після того, як прийшов до тями в реанімації, скільки часу потрібно для створення нового корсета, і багато іншого. 

 

1. Руслан, вже дев’ять із хвостиком років, як Ви очолюєте бренд «Антонюків». А Ви пам’ятаєте свій перший корсет?

Перші експерименти були в 2004-2005 році, коли я примірявся до вечірнього корсету, так як тоді були модно окремо спідниця і корсет. Тож перші корсети були саме костюмні.

 

2. Скільки часу займає виготовлення корсету?

По різному. Якщо не відриватися, працювати старанно, з наявністю всіх матеріалів, це приблизно два дні. Але це якщо робити колекцію. А, якщо робити індивідуальне замовлення, то це ще дні приміряння, дні підгону, і, зрештою, це може затягтися на кілька тижнів.

 

3. Корсет досить універсальний і в той же час вишуканий предмет гардеробу, але не всі вміють правильно його носити. Ваші поради?

Якщо говорити про мої корсети, то я раджу мати його в кожному гардеробі! Так як це настільки трансформована річ, що завжди знайдеться нагода його одягнути. Він дуже довговічний і його можна скомбінувати, як із брюками, джинсами, спідницями, так і з сукнями.

 

4. У Вас була досить довга перерва у роботі. Як зараз приходьте у форму, то скажемо?

З мого життя зник поспіх. І це мені найбільше подобається. Вже немає мети заробити гроші, вчасно здати корсет. А якщо працює художник, то й картина виходить гідна. Ці два моменти, я вважаю, дуже заважають у роботі – гроші та поспіх.

 

5. Сучасне уявлення про дизайнера – весь такий модний і часто навіть не традиційної орієнтації. А Ви справжнісінький чоловік і навіть були на війні на сході України. Як таке сумісне?

Усі посміхаються та сміються. Мене називають – (сміється) сміливий кравець (за казкою Братів Грімм – “Хоробрий кравець” -Ред.). Коли я був на сході, мій позивний був «кутюр’є».

 

6. У Вас дійсно унікальна історія: Ви шили корсети, брали участь у показах, конкурсах краси і тут — опиняєтеся на війні. Якими були думки на той момент?

Я опинився на війні, бо це наша країна і її треба захищати. Погано це чи добре — хай вирішують політики. Коли я прийшов у військкомат, то там були 20-річні діти, а ми вже 25 років живемо у незалежній державі. Я служив прикордонником на афганській заставі. І як ці діти могли йти, стало просто соромно! Хотілося стати попереду їх, адже це неправильно. Я вважаю, що чоловіки, які прожили життя, мають іти першими.

 

7. Коли були на фронті, то думали про те, що продовжите свою справу після повернення?

Так, коли я прийшов до тями в госпіталі після поранення, то перше, що я хотів зробити — створити нову колекцію. Я попросив хірургів дати мені альбомний лист та олівець. У них очі були по 5 копійок, коли вони почали мене розпитувати про все.

 

8. Як загалом вплинула ця подія на творчість зараз?

Як я вже казав, що я прибрав із творчості 2 слова – гроші та поспіх. Я не обмежую себе за датами. Якщо колекція буде – вона продаватиметься, якщо ні – то ні. В принципі, ескізи були й раніше, але лінії вже хочеться робити м’якшими та жіночнішими.

 

9. Як приходять ідеї щодо створення нових шедеврів?

Є мільйон варіантів створення корсету. Іноді, я просто прикладаю тканину і дивлюся як вона лягає, і далі, вже з цього починаю працювати. Щось не виходить, відкладаєш і можеш повернутися за тиждень. Інший корсет можу просто за півдня зробити. У мене немає такого, що я намалював і потім просто ліплю це, найчастіше все відбувається у процесі. Так як тканина різна, декор різний і не завжди знаєш, скільки це займе часу.

 

10. Чим радуватимете своїх шанувальниць найближчим часом? Які ідеї щодо завоювання нових шанувальниць Вашого таланту?

Дуже багато ідей, я знову повертаюся до ладу. Є плани на Київ, Дніпро. Хочу, щоб бренд впізнавали, і не лише в Україні.