Дар’я Александрова: «Я могла піти на 3-4 побачення за один день…»

Молода, але вже відома казахстанська актриса Дар’я Александрова розповіла про своє дитинство, роботу барменом у нічному клубі, своїх найбільших авантюрах та багато іншого.

 

1. Дар’я, привіт. Ви брали участь у популярному українському теле-шоу «Панянка-селянка», це було Ваше рішення чи хтось підказав спочатку?

Ні, я ніколи до цього не чула про цю передачу. Ідея дуже хороша, і зараз мені з мізками продюсера здається, що це можна було давно створити. Мені написала в соціальних мережах одна дівчина, а за годину інша. Я пізно помітила ці повідомлення та відповіла їм. Вони саме шукали дівчину в Алматі. Я подивилася один випуск і одразу їм написала, що у них у програмі панянки, справжні панянки. Одразу сказала, що «Бентлі» в мене немає, як і немає крутих будинків. Я, звичайно, не скаржуся на життя, адже ми сім’я вища за середній достаток. Те, що я співачка та актриса, їх не збентежило. Десь довелося трохи перебільшити, витягнути всі хутра та показувати їх. До речі, зараз щось трапилося і я не можу носити хутра і дуже зневажаю тих, хто їх носить. Щоправда, без фанатизму)))

 

2. Це свого роду авантюра та ризик, бо ніколи не знаєш, куди тебе привезуть та які люди будуть у новому будинку. Ви ризикова у житті?

Мені здається я таки ризикова. Ви ж кажете, що це авантюра, а для мене це так не виглядало. Я їхала з думками: “ну, поїду, подивлюся село”. Я сама в дитинстві якийсь час жила у селі. І по суті те, що було в програмі, для мене було легко. Щоправда, у них там зовсім погані умови життя були, у моєму дитинстві все було набагато краще, хоч і в селі. Бабуся і дідусь працювали на птахофабриці, займали добрі посади, тому ми жили гідно. Я розуміла, що впораюся, але в деяких моментах потрібно було підігравати, оскільки це все-таки шоу.

 

3. Яка найбільша авантюра була у вашому житті?

Так як я дівчинка дуже влюблива, всі мої авантюри були пов’язані з чоловіками. Я могла піти на 3-4 побачення за день. Все так вибудовувала ідеально, що й комар носа не підточив би. Поснідати з одним, потім він мене довіз до якогось кафе, де на мене нібито чекає подруга. А подругу попросити зателефонувати мені і сказати, що вона на мене чекає, щоб він уже не заходив усередину. Потім приходив інший хлопець, який віз мене додому. Мені ж треба було переодягнутися, все-таки трохи нервувала (сміється). Потім уже мене з дому забирав третій кавалер, а найцікавішого юнака я залишала на вечір. Тому що ввечері у нас якісь інші чакри відкриваються і ти по-іншому поводиться, подаєш себе. Напевно, те, що я переїхала до Казахстану, — своєрідна авантюра. Я вчилася і жила у турецькому ліцеї 5 років у Киргизстані і навчилася сама відповідати за себе, за свої вчинки. Коли я приїхала до Алмати, все було складно. Я постійно чула — це не туди поклала, це не сюди. Я взагалі моторошна бардачниця, але я це називаю творчим безладдям. Мені так зручно і все. Я зрозуміла, що мені потрібно орендувати квартиру, але батьки на це не дадуть грошей. І я пішла працювати барменом у нічному клубі. Уявіть собі це після турецького ліцею. Я не знала, що таке алкоголь та інше. Звідти виходять надто правильні. Буває правильні – це добре, але надто правильні – ні. Ми були трохи не підготовлені до реального життя. Я влаштувалась барменом, мені на той момент було 17. Трохи не легально, але я обдурила всіх, сказала, що мені – 18, а паспорт я віддала для отримання громадянства. Якось забіг ОМОН і я сховалась, боялася, щоб вони не впізнали, скільки мені років. Вранці після роботи, а це 5-6, а іноді й 7 ранку їхала писати реферати, домашні завдання і о 8-й ранку у мене вже починалися заняття в університеті.

4. Чи спілкуєтеся Ви з другою учасницею програми?

Ні. Коли ми мали фінальну зустріч в Алмати, то я в неї запитала, чи сподобалося їй місто. На що вона відповіла, що чекала на краще. Я шалено люблю своє місто і це мене образило. Якби вона мені написала, то я із задоволенням відповіла. Але вона пише. Я, чесно кажучи, думала, що ми спілкуватимемося, мені дуже сподобалася її мама, вона дуже щира. Сама учасниця проекту – лідер за вдачею, я – теж. Можливо, тому 2 лідери і не можуть дружити. А ось з мамою я б із величезним задоволенням спілкувалася.

 

5. Ви більше почуваєтеся співачкою чи актрисою?

Акторкою. Був би в мене голос, як мінімум, такий, як у Ані Лорак, то я б і не металася. Але в мене немає такого голосу, тому я почуваюся комфортніше там, де я — найкраща.

 

6. Пам’ятаєте той ранок, коли Ви прокинулися знаменитою?

На щастя, у мене такого не сталося. Я знаю не один приклад, у мене є така вже знайома, раніше була близькою подругою. Зараз ми з нею взагалі не спілкуємось. Якоїсь миті вона прокинулася знаменитою. Я не говоритиму хто вона, що вона, але в неї знесло дах. Вона людина з низів, я теж із низів, але в мене було все поетапно. Один серіал хтось подивився, а хтось ні. Другий, третій, зараз на моєму рахунку вже 25 фільмів та серіалів. Я потихеньку набирала свою аудиторію, глядачів, шанувальників. А на неї все впало раптово, багато спокус, чоловіків. Я не приховую, що в мене теж багато шанувальників, але це все відбувалося поступово, багатше, успішніше. Напевно, якщо все звалюється раптово, то дуже легко загубитися. Хоча все залежить від свого стрижня. У мене був такий випадок на людях, коли мені привезли подарунок і сказали, що це від такої людини і це мене дуже розлютило. Я сказала, що не прийму його і він здивувався, бо, мабуть, дівчата ніколи не відмовлялися. Запитали що передати і я голосно сказала: Так і передайте, що Олександрова Дар’я Володимирівна гроші не бере!
А та дівчина, про яку я говорила, втратила себе, вона втратила все світле і чисте, близьке, що було в ній. Свого близького чоловіка, який сприймав її цілком і повністю. Вона зараз скрізь світом і в очах порожнеча.

7. Ви легко йдете на контакт з людьми? Адже є поширена думка, що відомі люди мають «зоряну хворобу».

Я нещодавно розмовляла з подругою і вона сказала, що коли вона стала акторкою, то її почало напружувати те, що її впізнають. А мені, навпаки, це подобається, коли люди зі світлими очима добротою підходять до тебе. У дитинстві мене не любили, я була одна російська у класі. І я, мабуть, не звикла, що люди хочуть зі мною спілкуватись, тягнуться до мене. Тому зараз я це наздоганяю. Я завжди рада, коли мене дізнаються, хочуть сфотографуватись. Я ще сама поспілкуюсь, сфотографую на свій телефон, щоб їм подвійно було приємно. Коли бачу, що людина, щиро любить мене, то можу і в інстаграмі додатися до неї.

8. З чого починається ранок актриси Дарії Олександрової? Адже Ви прихильниця здорового способу життя.

Щоранку о 05:45 я встаю, заварюю каву, снідаю. Я дуже люблю поїсти, коли прокидаюся, то мої перші думки — про їжу, і, засинаючи, думаю про те, що снідатиму. Їжу за настроєм, якщо організм ще не прокинувся, то кашку. А якщо вже прокинувся цілком, то можу і солодке з’їсти, здобу. Я себе в цьому не обмежую, бо знаю, що зараз поїду до зали і все це зганю. Приблизно о 06:30 я виїжджаю до спортзалу і о 07:15 там починається або крос-фіт, або бокс. Я зараз 2 години на день займаюсь боксом.

 

9. Що вважаєте своїм головним досягненням зараз?

Завжди скаржуся своїм близьким, що мені вже 23, а я так мало досягла. Вони мене відмовляють і я начебто розумію, що досить багато досягла, але мені цього мало. Для мене те, що я досягла, — не досягнення. Напевно, то якою є людина — це моє головне досягнення. Мене виховували всі потроху, і ліцей, і мій хлопець, який з’явився в мене у 17 років, і мама, і бабуся.

 

10. Дарія Олександрова через 10 років, яка вона?

Троє дітей, однозначно я не кину свою кар’єру, але я хочу продовжувати себе реалізовувати як продюсер. Зараз я хочу побудувати лінію професії, там ти, як би, вільніша. У кар’єрі актриси, то – не можна, це – не можна, не можна бути вагітною, ну, начебто можна, але не факт, що тебе потім візьмуть, а хочеться щось своє. Хочеться бути такою гарною, стрункою, начитаною, розумною через 10 років і бути успішним продюсером та мати щасливу родину.