Арсен Баянов: “У моїх планах є намір зняти трилер за своїми розповідями …”

1. Арсене, Ви в душі більше музикант чи журналіст?

Напевно, таки музикант. Журналістика – це дещо інше. Я на журналістику дивлюся з музичного погляду. Я написав кілька книжок і це більше пов’язано з журналістикою. Але ці два напрями йдуть паралельно до мене.

 

2. Ви музикант із великим досвідом, як можете оцінити стан сучасної музики у СНД?

Чесно кажучи, я й досі залишаюся шанувальником англомовної, американської музики. Але якщо іноді вдається послухати якісну вітчизняну музику, то роблю це з радістю. Дуже подобається українські гурти “Океан Ельзи”, “ВВ” Олега Скрипки, “Бумбокс”. Це якісна музика та, на жаль, її мало. Якщо ми дивимося ТБ, то там все куплено-перекуплено та мало хто може пробитися. Тому ми не бачимо молодих, адже вони розвиваються. І в нас, у Казахстані, так само.

 

3. Я знаю, що ви зараз знімаєте документальний фільм про історію поп-музики Алмати. Як довго ви йшли до цього?

П’ять років тому ми зняли кілька серій, і тоді ще ніхто не знав, як все це зняти. Режисер знімав за моєю книгою про історію музики, але зрештою наші думки розійшлися, бо ми не дивилися в одному напрямку. Мені довелося почати самому керувати знімальним процесом як справжньому режисеру. Я почав розбиратися у всьому цьому і цього разу ми вже на замовлення телекомпанії «Мир» знімаємо 10 серій історії сучасної музики. Я назвав цей фільм “Алма-Ата – місто джаз, місто блюз, місто рок-н-рол”. Я й не припускав, що колись зніматиму. Але вже накопичилося для цього достатньо досвіду та знань. Мене знімальний процес шалено захоплює, це зовсім не схоже на журналістику та написання книг. Коли журналіст пише, він залежить лише від себе. А в зйомках кіно це колективна робота.

 

4. Арсене, Ви займалися музикою, видавали книги, зараз знімаєте кіно… Вже є думки, яку наступну нішу займете?

Для мене це, в принципі, те саме, тільки форми різні. Поки що в моїх планах є зняти трилер зі своїх розповідей. Хочеться зробити щось своє, нове та не бути схожим ні на кого.

 

5. Я читала деякі ваші статті, у вас досить цікава манера написання – вільна та вільна. У такий спосіб ви хочете виділятися?

Ні, я роблю це не навмисне. Само собою виходить так писати. Я вже багато років працюю в журналістиці і вже виробився свій почерк. Починав я в газеті «Обрій» на чолі з московським редактором В’ячеславом Столяровим. Ми всі були молоді і він показував нам, як писати, вчив, радив. Можливо, завдяки такому вчителю я й почав писати в тій манері, в якій пишу й досі.

 

6. Ви досить ризикова людина, з дуже відкритою манерою вираження думок. Це Вам дала журналістика чи це вже спосіб життя?

Це тільки здається, що я відкритий. Насправді я досить закрита людина. Я пишу не все, про що думаю, спочатку все обмірковую.

 

7. Новий го тільки розпочався… Які плани та цілі ставите перед собою?

Потрібно зробити фільм, щоб глядачі змогли його побачити найближчим часом. Цей фільм російськомовний, зараз ми перекладаємо його казахською. Планую видати ще одну книжку. Але у зв’язку зі складною економічною ситуацією це стає складніше. Книжка буде двостороння. З одного боку називатиметься «Джон Леннон і я», а з іншого — «Пісочне місто Кункала». Вона вміщатиме розповіді та інше.

 

8. В Алматі на горі “Кок-Тебе” встановлено пам’ятник групі “Бітлз” (The Beatles). Я знаю, що Ви маєте до цього пряме відношення.

Якось приїжджала колишня дружина Джорджа Харрісона Петті Бойд (Paty Boyd). З нею зустрічався мій друг-журналіст і вона спитала, чому пам’ятник саме тут. А відповідь була такою: це пам’ятник не зовсім Бітлз, а часу нашої молодості та «Бітли» були її виразом. Я написав про це статтю в «Аргументах та Фактах» заради жарту. Але пізніше вона стала поштовхом до встановлення пам’ятника. 2005 року, коли була презентація моєї книги «Алма-ата неформальна», мою ідею підтримали шановні люди. І після цього пам’ятник з’явився у Алматі.

 

9. У Вас є своє кредо життя? Що можете побажати людям, які менш впевнені у своїх силах і не знають, як ступити на стежку творчості?

Потрібно просто робити все. Я також не знав, як фільм зняти, написати статтю. Але я дуже хотів і робив-робив. Якщо це є всередині вас, то потрібно працювати і результат не забариться.