Гурт BARABANDA: «Якщо пройде наша хвиля, то ми не будемо засмучуватись…»

«BARABANDA»– молодий український гурт, який почав своє існування на початку  війни. Як їх мами відреагували на їх «лист», про емоційні виступи для військових, підтримку  Олександра Усіка, Bon Jovi, український шоу-бізнес та Євробачення.

1. Ваш гурт складається с двох людей — це Ельнур Рустамов та Леонід Елонін. Розкажіть, будь-ласка, про той самий момент, коли ви почали працювати разом?

Ельнур: В мене є своя школа, яка називається «Фабрика барабанів», в якій дуже багато талановитих викладачів. Я саме шукав гітариста, і Льоня прийшов до мене у школу на другому місяці війни. Почав приходити кожного дня.

Леонід: Набридати (сміється)

Ельнур: Жорстко набридати (сміється). Він знав, що я займаюсь музикою, тому приходив кожен день з новою піснею. Якось я проходив повз і почув, як він співав приспів пісні «Лист до мами». Він був російською мовою, але мотив був такий самий, як ми зробили українською. Я написав куплет російською, але ми зрозуміли, що це все треба перекласти. У нас це вийшло. Ось так ми і познайомилися з Льонею і потрапили на студію разом. Леонід був вимушений залишити свою домівку на Миколаївщині через вторгнення Росії.

2. Як ви розподіляєте обов’язки при написанні пісень?

Леонід: Я пишу приспіви, а Ельнур куплети.

3. Музика завжди була в вашому житті?

Леонід: Так, з самого дитинства ми обидва співали, і зараз змогли знайти спільну мову.

Ельнур: Я з тринадцяти років пишу пісні, в мене їх дуже багато, в мене вже були мільйонні перегляди, але я все це видалив, тому що вони були російською. Мені мама завжди казала, щоб я співав українською. Мені здавалося, що це буде важко, нікому не цікаво. І я пишу їй листа українською, ця пісня одразу потрапляє в ТОП-10 ITunes України, набирає дуже багато прослуховувань, переглядів. У нас у Tik Tok 50 млн, у YouTube 6 млн. Почали навіть в Америці робити круті кавери. Нашу пісню почула не тільки Україна, і це дуже важливо.

4. Ваш виступ поширив у своєму Twitter відомий американський музикант Bon Jovi. Він навіть пообіцяв гурту: коли після закінчення війни приїде в Україну з концертом, то запросить їх. Ви якось підтримуєте зв’язок?
Ельнур: так, якщо зробити для Вас інсайдерські новини, то так, ми спілкуємось, підтримуємо зв’язок з його менеджером. Ми контролюємо цей процес, і він точно приїде до України. Ми гадаємо, що це буде великий стадіон. Він один з трьох топових музикантів у світі, який відразу підтримав нашу країну. І я думаю, що це була б історія одна на міліон.

 

Ельнур: «Кожного дня я отримую декілька десятків повідомлень від людей на окупованих територіях. І коли мені пишуть із Маріуполя, що чекають, коли ми звільнено їх, то для нас це найвища похвала. А, коли мені пише мій народ, кримські татари, то це до мурах. Коли ЗСУ буде заходити в Крим, то саме мій народ буде обіймати і дякувати. Тому що ми цього чекаємо 9 років… Крим — Україна!»

 

5. На даний момент у вас є 3 пісні — «Лист до мами», «Голос» та «Альма». Ваші пісні дуже патріотичні, які емоції переживаєте кожного разу, коли їх виконуєте?

Леонід: Емоції завжди зашкалюють. Коли ми виступали в «Стерео Плазі», там були сльози у людей, вчора ми дали 3 концерти для військових… і вони підспівують, то розумієш, що все недарма. Наші пісні написані для військових, і нам дуже важливо, що їм подобається. Коли ми перший раз давали концерт для військових, то було трохи лячно. Нібито ми тут приїхали зі своїми пісеньками.

Ельнур: Першого разу ми просто боялися, що все це недоречно. Типу, ми тут воюємо, а ви приїхали до нас із гітарою. Але все вийшло зовсім навпаки. Перший раз ми виступали у вересні. Я завжди хочу бути ближчим до людей, коли виступаю, але постійно боюсь підняти очі і побачити чийсь погляд. Я в житті дуже «мнительный». Коли ми виступали в Києві у театрі ім. Лесі Українки, я підійняв очі й побачив, як маленька дівчинка протягнула до мене руку, і я розумію, що просто забуваю слова. Хоча співав тисячі разів пісню, чув її точно (сміється). Я розумію, що вона дивиться на мене своїми оченятами, і розумію, що мене вже нема. В «Стерео Плазі» я плакав, це було 5 тисяч людей, це був наш найбільший виступ поки що. Багато людей знають наші пісні, але не знають, як ми виглядаємо. Тому що ми не ходимо по різним програмам, ми тихенько займаємося своєю справою і пишемо пісні. Але саме кайфово співати перед нашими пацанами військовими. Тому що коли я писав куплети, в мене була не тільки моя історія, а я бачив хлопця, який сидить в окопі і пише в телефоні листа своїй мамі. Цю пісню ми писали для хлопців. Це дуже чесна історія, напевно тому вона і стала хітом, тому що справжня. Чесно кажучи, я дуже засуджую деяких відомих артистів, як вони візуалізують війну, прикрашаюсь її, немає нічого прямого, слова «війна» у багатьох піснях. І мені дуже цікаво, навіщо вони пишуть такі пісні, бо колись треба буде їхати в московію?! Чи вони таке пишуть, бо не треба зачіпати деякі теми? Як то кажуть, «музика поза політикою», але ні, зараз усі в політиці.

---

6. Ви хвиля молодих музикантів в українському шоу-бізнесі. Що можете сказати про старих артистів: кого поважаєте, на кого рівняєтесь, а кого зневажаєте?

Ельнур: Льоня дуже полюбляє ці тему.

Леонід: В нас була історія, коли ми зайшли в гримерку і вирішили заспівати нашу пісню і подивитися, чи взнає її Віталій Козловський. Він нас послухав і сказав: «Пісню не знаю, але… ви її не продаєте?». Ми вийшли з гримерки, і нас наздогнав його менеджер і ще раз запитав, чи не продаємо ми пісню, а потім сказав, що її написав Монатік.

Ельнур: Кого ми поважаємо? Ми нещодавно познайомились с виконавцем BRYANGIN класний дуже, також ПАРФЕНЮК. Так круто бачити молодих хлопців, яких до цього ніхто не бачив. Ось саме ці люди мають зараз і після війни займати перші позиції. Із старої гвардії, напевно, тільки одна дівчина, теж із Сімферополя, як я, яка стримає перші позиції — Надя Дорофєєва. Дуже хочемо записати дует. А також Пивоваров і Монатік — в ТОПах ITunes.

Леонід: Напевно, все буде ясно після нашої Перемоги, хто куди поїде.

Ельнур: Це нереально круто, що зараз мільйони очей слідкують за кожним, бачать кожного зрадника. І цих людей вже не пробачать, їх не приймуть. Зараз іде велика чистка у всіх сферах. Зараз всім потрібно зняти корони і допомагати ЗСУ.

7. Ельнур, Ви родом з Криму. Леонід з Миколаїва, який також дуже постраждав. Як ваші мами відреагували на пісню «Лист до мами», і взагалі, як реагують на вашу творчість та популярність?

Ельнур: В мене є класна історія, я її розповідаю своїм людям, і вам також розповім. Коли розпочалася війна, я через тиждень вивіз родину на кордон, і мама плаче, прохає військових мене пропустити, хоча я нічого не брав і не збирався їхати. Перед тим, як перетнути кордон, вона мені сказала: «Ельнур, я дуже прошу лише про одне — будь ласка, тримайся подалі від військових…». А потім, коли вона почала бачити всі ці відео з військовими, технікою, не могла зрозуміти, що відбувається. Я їй пояснив, що допомогою всім, чим можу, своїй країні та військовим. Коли я відправив їй кліп, то вона мені не відповіла на дзвінок декілька разів, а потім вже відповіла, ридала. Ми колись вже виїхали з Криму, тепер із Одеси… а ми тільки налагодили життя. Я кожного дня отримую листи від мами, що вона мною пишається. Для мене ці листи найцінніші, я часто перечитую наше листування. Все, що я маю — завдяки їй.

Леонід: Моя мама плакала, тому що це не може не зачіпати. Але в мене, напевно, більше бабуся зацікавилась моєю творчістю. Тому що до неї часто підходять і запитують про мене.

8. Перший сольний концерт гурту відбудеться 7 квітня в Києві. Що очікуєте від концерту, як готуєтесь?

Ельнур: Завдяки тому, що в нас є музична школа, то всі музиканти та інструменти будуть саме з нашої школи. Це буде повний life, з купою інструментів.

Леонід: Напевно, трішки нервуємо, але ми готові. Саме після виступу в «Стерео Плазі» до нас почали надходити різні пропозиції щодо виступів, турів по Україні, Європі.

9. У вас також є школа барабанів. Розкажіть трохи про це.

Ельнур: Ми відкрили нашу школу барабанів за 2-3 місяці до початку війни. Чесно кажучи, коли почалась війна, то я зрозумів для себе, що не зможу вбивати, але зможу діставати людей з-під завалів, тощо. Перше, що ми зробили, це наповнювали мішки с піском для укріплень з іншими волонтерами. Я пам’ятаю, саме під час обіду до мене прийшла ідея взяти свого барабанщика сюди, щоб він грав і надихав людей до праці. Ми саме грали Bon Jovi — It’s my life. Наступного дня він виклав це відео у себе, і на нас вийшли всі українські телеканали з проханням повторити це. Саме так ми познайомились з його менеджером. У Bon Jovi був великий тур Америкою, і кожного разу він розповідав публіці про хлопця з Одеси, який грає на барабанах, коли люди збирають пісок, і про нашу незламну націю. Він розповів про нашу школу, і це було ВАУ.

Леонід: Навіть наш президент у своєму новорічному зверненні виклав цей фрагмент. Наш барабанщик Женя став відомим.

Ельнур: Ми відкрили нашу другу школу у Львові, на вулиці Генерала Чупринки, 5.

10. У вашому інстаграм є відео з відомим українським боксером Олександром Усиком, він також кримчанин. Ви були знайомі до цього?

Ельнур: Нас познайомила пісня «Лист до мами». Зараз ми постійно на зв’язку, він дуже нас підтримує.

Леонід: Дружина Олександра дуже полюбляє цю пісню і написала Ельнуру.

Ельнур: Ми приїхали в Київ, домовились зустрітися, і тут також з машини виходить Олександр, ми познайомились, я запропонував йому зняти відео разом , навіть наважився запропонувати йому зробити спільну публікацію. Після чого на мене почали підписуватися відомі футболісти, я кожному дякував за підтримку. Можу сказали, що Олександр Усик справжній патріот України. І ми вже з ним домовились, що будемо разом заїзжати в наш, український Крим, після деокупації.

11. Яким ви бачите гурт BARABANDA у майбутньому?

Леонід: Ми в цьому році подаємо заявку на Євробачення, зустрінемось там. Це наші плани. Нещодавно прочитав коментар: «Все, що виходить з уст цього кудрявого, торкається самого серця». Тому що наш гурт справжній, ми справжні. Наше звдання такими ж і залишитися.

Ельнур: Я пам’ятаю, як ми заїзжали в Херсон, на дев’ятий день після деокупаціі, і на кожному пості нас зупиняли військові й фотографувалися з нами та казали, що саме під нашу пісню заїжджали в Херсон. Якщо пройде наша хвиля, то ми не будемо засмучуватись. Тому що ми нічого не плануємо, а просто робимо те, що робимо.