Дизайнер Жанна Клімова: Я багато років працюю інтуїтивно.

1. Жанно, у Вашій новій колекції є багато блакитного та синього кольору. Чому Ваш вибір зупинився саме на цій кольоровій гамі?

Я багато років працюю інтуїтивно, але це не професійна якість. Це якість художника. Професійна марка має прораховувати певні моменти, тенденції, розмінну сітку, регіон, де продаються колекції. Що стосується крою, ліній, використання текстур, то я вже підлаштовуюсь під ринок, попит, споживача. А ось те, що стосується кольору, це творчо-інтуїтивний політ. У мене є кольори, якими я захоплююсь у певний період. Колір індиго у мене перейшов уже у другий сезон, з літньої колекції до осінньо-зимової. Такі маю внутрішні відчуття.

 

2. В одному з інтерв’ю Ви сказали, що генератором ідей є зміна ситуації. А куди ви їздили перед тим, як створити цю колекцію?

Зміна обстановки не передбачає обов’язкової поїздки. Це найпростіша форма, яку людина представляє. Зміна обстановки — саме моє життя, несподіване в кожній своїй хвилині. Навіть Ваш сьогоднішній візит – незаплановане явище. Нові спілкування, проекти, рухи, люди. Кожна людина приносить свій мікро-космос, свою енергетику і це зміна. Якісь заходи, зйомки, тусовки. Немає конкретної прив’язки. Перед колекцією була подорож до Індії, але це звичайна робоча поїздка і вона ніяк не впливала на створення цієї колекції.

 

3. Цього сезону Ви вперше запустили чоловічу колекцію. Це разовий проект чи планується кожен сезон створювати чоловічу колекцію разом із жіночою?

Ні, я хочу займатися чоловічою лінією. Тому що є попит, інтерес. Чоловіки дуже страждають без дизайнерського одягу. На українському ринку це дуже серйозний недогляд і я давно хочу зайняти цю нішу. Я її давно зайняла в індивідуальному пошитті. Є категорії клієнтів, які в мене одягаються. Але люди не завжди готові поринати у процес пошиття, їм хочеться побачити, захотіти та забрати. Я готова розвиватись у цій темі.

 

4. У вашій колекції є етнічні елементи. Це такий спосіб збагатити одяг?

Я, навпаки, намагаюся уникати цього, тому що міські жителі більше схильні до мінімалізму, тобто: чорний колір, тканини, що не мнуться, мінімум декору, тому що декор передбачає гарний вихід, розкішне життя. І далеко не всі можуть собі дозволити їхати у громадському транспорті з якимись етнічним шиттям на пальто та золотими нитками. Я щільно спілкуюся з індусами, індіанцями, і мені це все близько, від природи та землі. Я намагаюся висувати цю тему першу лінію. Але, в новій колекції — це переважно чорні пальта з дорогих тканин, але підкладка все одно золота, з орнаментом. Людина розорює пальто, а там – Мексика.

 

5. Нещодавно у Вас був показ нової колекції днями народження посла Бельгії, де дефілювали не професійні моделі. Як часто ви робите такі експерименти?

То був дивовижний вечір. Але я скажу, що більше половини дівчаток вже закінчили школу моделей, працювали в агентствах. Звичайно, я дивлюся за даними, але, це був день народження, закрите «party» і не стояло завдання професійної подачі. Дівчатка працювали чудово, вони включилися в атмосферу і я думаю, що все-таки їхній модельний досвід дуже допоміг у цьому. Я періодично практикую такі експерименти. Але якщо я беру зовсім непідготовлених дівчат, то я їх сама готую, проводжу короткий майстер клас. Найголовніше – включитися всередині. Якщо є творчий початок, то дівчата включатимуться. А хода ставиться за кілька уроків.

 

6. Дивлячись на Вашу колекцію, Ваш стиль складно назвати суто українським. Він скоріше європейський і десь індивідуальний. Скільки ансамблів виходять тільки в одному екземплярі і як клієнти борються за річ, що їм сподобалася?

Я почала робити наступну лінію та сині пальта, які Ви бачили на показі це вже 2-а, а 3-я лінія, в якій більш економні тканини, для людей з меншими можливостями, але які хочуть виглядати креативно. Ця лінія повинна була запуститися масовіше, але, на жаль, колекція-зразок, від якої вона мала розмножитися, фактично повністю розкуплена. Нам зараз її важко відновити, бо є лише лекала, але немає зразків. Вона мала надійти до кількох магазинів Одеси та Києва, але поки не дійшла.

 

7. Наступного року буде 10 років, як ви випустили свою першу колекцію. Можливо, Ви готуєте спеціальне шоу на честь такої дати?

О так. Абсолютно точно! Я тільки зараз про це від Вас дізналася (посміхається). Це дуже гарна думка. Подивлюся, де я перебуватиму наступного року і треба буде про це подумати.

 

8. Ви дуже багатогранна та творча людина, а такі люди досить вимогливі до себе. Жанно, Ви досягли всього, що планували до цього періоду життя?

Я зараз можу лише посміятися таким саркастичним сміхом та сказати, що такі люди ніколи не задоволені. І що більше вони досягають певного рівня, то більше вони незадоволені. Є таке захворювання – перфекціонізм, мені нещодавно поставили цей діагноз. Це прагнення ідеального стану у всьому, себе і оточуючим. Це стан постійної нервової напруги, коли ти роздратований собою, всім і всіма. А так прогрес у мене колосальний, те, що я уявляла собі 10 років тому, то я вже пройшла всі ці мрії, вони реалізувалися. І коли вони реалізувалися, то я зрозуміла, що треба йти вперед.

 

9. Можливо, є якісь світові дизайнери, на яких Ви дорівнюєте і ким надихаєтеся?

Завжди подобався, особливо у молодості, YAMOMOTO. Подобається його традиційно японська геометрія, вона, в принципі, подобається всім і зараз дуже актуальна, хоча цей напрямок зародився 20 років тому. Тоді воно відлякувало і здавалося надто радикальним. Нині це знову актуально і навіть трохи банально.
А так, я люблю італійську, витончену класику. Тому що, все-таки, це моя школа, адже я навчалася в Римі і тому працюю з міланськими шоу-румами. Для мене італійська вишуканість – неперевершений стиль у моді. Минулої осені я зустрічалася на одному модному фестивалі зі своїм улюбленим дизайнером Ганною Малінарій — для мене це найвища вишуканість.

 

10. У яких містах, країнах шанувальники Вашого бренду зможуть на власні очі побачити, приміряти і купити речі, які їм сподобалися?

В Україні це Одеса та Київ. Були пропозиції у Дніпропетровську, але поки що щось застопорилося. Хоча зі свого боку я завжди готова до співпраці. За кордоном намагалися працювати з Австрією, але європейський стиль дуже простий у своєму мінімалізмі, що мені зовсім не цікаво. Європа не носить надто складний крій, хоча Європа теж різна. Але ця австро-німецька частина дуже невибаглива до одягу. Були спроби працювати з Парижем, але зараз ускладнилася ситуація. Європа стала дуже неспокійною і з нею важко працювати. Працюю з Міланом. А так, 3-6 місяців на рік я живу в Латинській Америці і там у мене все правильно складається і вже відкрилася друга лабораторія, яка працює з приватними клієнтами. До речі, більше із чоловічими, ніж із жіночими. Тому я підозрюю, що більше розвиватимуся в Латинській Америці. Можливо, поїду до США, подивлюся, як там складатиметься. Ну, а поки що, я у пошуку.